У багатьох мовах слово "тандир" звучить по-іншому:

у Східному Туркменестане звучить як "тоно", в Таджикистані називают

"Танур", у Вірменії - "тонір", Грузини називают тоне. а в Індії говорять - тандурі.

 Тандир стаціонарний представляє собою велику за габаритами керамічну

посудину (обсяг півсфери становит від 0,25 до 1 куб. м.) з круглим отвором у

стінці або дні (діаметр в якому від 0,5 і до 0,7 м.).

Тандир розташовують на глиняний поміст дном догори. Зовні стінка обмазується шаром сирої глини для підвищення теплоємності тандира.

 Спочатку тандир нагрівається дровами або хмизом.

Закладання дров, виймання золи і саджання хліба в тандир проводиться в одному

і тому ж отворі. Після того як дрова прогорять, стінки в тандирі

очищаються від нальоту гару. Після того на них швидкими рухами

прикріплюються вироби призначені до випікання. Печуться вони

за рахунок тепловіддачі товстих стінок тандира. Вироби після приготування виймаються

за допомогою спеціального ковша і гака з довгими ручуами.

             Одна з конструкцій печі